Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 916/1928/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у справі№ 916/1928/15 Господарського суду Одеської області за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доКомпанії "International Port Services Limited" в особі Представництва в Україніпростягнення 44 457 671,73 грн.

за участю представників сторін:позивача:Орєшкова Н.В.,відповідача:Биструшкін В.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" м. Київ в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м. Одеса звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Компанії "International Port Services Limited" м. Дублін, Ірландія в особі Представництва в Україні м. Одеса про стягнення грошових коштів в розмірі 44457671,73 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2015, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, припинено провадження у справі №916/1928/15 у зв'язку тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 та ухвалу місцевого господарського суду від 16.06.2015 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду позовної заяви по суті.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Державним підприємством "Одеський морський торгівельний порт", правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" м. Київ в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м. Одеса та Компанією "International Port Services Limited" м. Дублін, Ірландія, 01.03.1999 було укладено Договір № КД-128 з додатковими угодами від 31.12.1999, 15.02.2000., 21.12.2000 , 09.04.2001, 15.10.2001, 27.08.2003 , 03.06.2005, 09.08.2005, 01.10.2007, 14.08.2008, 31.12.2008, 27.12.2010, 12.06.2013, 14.06.2013.

Відповідно до умов договору позивач зобов`язався надавати послуги з оброблення танкерів, що перевозять на експорт та/або імпорт сиру нафту, світлі та темні нафтопродукти загальним об'ємом 12 млн. тон на рік.

Укладений між сторонами Договір містить арбітражне застереження. Зокрема, пунктом 7 Договору визначено, що у випадку, коли спір не може бути вирішено шляхом двосторонніх переговорів, він підлягає передачі на розгляд і кінцеве вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Правом, регулюючим цей договір, є матеріальне право України.

Спори сторін по даному договору повинні розглядатися Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України трьома арбітрами.

Судами також було встановлено, що Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду від 29.08.2012 у справі АС №253и/2011 стягнуто з Компанії "International Port Services Limited" м. Дублін, Ірландія, на користь Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" 2 854 049 доларів 62 центи - основного боргу, 3 284 долари 11 центів - процентів річних, 20 255 доларів 32 центи - відшкодування витрат по арбітражному збору, а всього 2 877 589 доларів 05 центів.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулось до Суворівського районного суду м. Одеси з клопотанням про надання дозволу на виконання на території України рішення Міжнародного Комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29.08.2012.

Ухвалою Суворівського районного суду м. Одеси від 21.10.2013 у справі №523/10398/13-ц вищезазначене клопотання задоволено, надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного Комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29.08.2012 , стягнуто з Компанії "International Port Services Limited" м. Дублін, Ірландія за місцезнаходженням майна боржника (м. Одеса, вул. Гефта, 1а) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму основного боргу, річні проценти, витрати по арбітражному збору, борг у розмірі 23 000 569 грн. 27 коп. Ухвала набрала чинності 29.01.2015 на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав про те, що з часу прийняття ухвали Суворовським районним судом м. Одеси національна валюта знецінилася та значно подешевшала, у зв'язку з чим просив суд стягнути на його користь курсову різницю у розмірі 44 457 671,73 грн.

Припиняючи провадження по справі, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, вказав на те, що даний спір повинен розглядатись Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, тому не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Проте, колегія суддів з висновками судів попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для розгляду даного позову у господарському суді не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження по справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Дійсно, договір укладений сторонами, як зазначалося вище, містить арбітражне застереження, згідно з яким у випадку, коли спір не може бути вирішено шляхом двосторонніх переговорів, він підлягає передачі на розгляд і кінцеве вирішення до Міжнародного Комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Отже, спори сторін щодо виконання умов договору повинні розглядатись вищезазначеною установою.

Саме цим керувались попередні судові інстанції, припиняючи провадження у справі, не врахувавши, що заявлені позивачем у позовній заяві вимоги не основані на договорі № КД-128 від 01.03.1999, оскільки предметом позову є курсова різниця у сумі 44457671,73 грн., яка виникла у зв'язку з невиконанням вже прийнятого Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України рішення від 29.08.2012 , яким сума заборгованості була стягнута у доларах США і ця сума не змінилась.

Тобто спору між сторонами щодо виконання умов договору вже не існує, оскільки він вирішений Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України (рішення від 29.08.2012).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що оскільки даний спір виник не у зв'язку з невиконанням умов договору № КД-128 від 01.03.1999, арбітражне застереження, викладене у ньому, не може бути застосоване.

За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно зі ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором , згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. При цьому відповідно до ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається Господарським процесуальним кодексом України, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 2 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" (із змінами та доповненнями) суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадку "якщо на території України відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача".

Таким чином, діючим законодавством передбачена підсудність справ за участю іноземних юридичних осіб за будь-яких підстав саме господарським судом.

На викладені норми чинного законодавства попередні судові інстанції не звернули належної уваги, а тому помилково припинили провадження по справі.

З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню до місцевого суду на розгляд по суті.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 16.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у справі №916/1928/15 скасувати.

Справу № 916/1928/15 направити до господарського суду Одеської області на розгляд по суті.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова